Миловидна, енергійна, розумна дівчина, багата, знатна дочка ліберального
вельможі.
Дитинство Рєпніної минуло при європейських дворах.
Але що робити, серцю не накажеш, і вона стає йому другом. Таким другом, якому він пише в листі.
Кохання ж Варвари Рєпніної, правнучки гетьмана К. Розумовського, мабуть, варто вважати нерозділеним. Якби Тарас любив, могло все скластися по-іншому. Проте ім’я цієї дівчини огорнуте легендами. Розповідається, наприклад, що проти шлюбу Варвари і Тараса виступила мати княжни, поглумилася над почуттями Шевченка, заявивши, що не буде голуба дворянська кров мішатися з чорною мужицькою. В іншій легенді йдеться про те, що, усвідомивши неможливість одруження, Варвара подарувала Тарасу Біблію і сказала: “Люди розлучають нас, але Бог повінчає як не на цьому, так на тому світі.” У зв’язку з такими словами і трактується думка, що ні Варвара, ні Тарас так і не одружилися з іншими. Варвара Рєпніна була єдиною, хто не побоявся листуватися з опальним поетом, підтримувати його навіть у засланні. Але коли при обшуці в Шевченка було виявлено її листи, то вірній дівчині було зауважено: “Княжну Рєпніну, яка виявляє до Шевченка співчуття, недостойне з огляду на його розбещеність і розпусність, попередити про недоречність такого її співчуття, так і про те, що взагалі бажано було б їй менше втручатися в справи Малоросії і що інакше вона сама буде винною в, можливо, неприємних для неї наслідках.” Як підкреслює О.Кониський, княжна мала зрозуміти, що така оцінка дружби її з Шевченком жорстоким Орловим могла закінчитися постриженням дівчини в черниці, що в той час неважко було зробити, тим більше, що й батько Варвари був в опалі, а близький родич-декабрист закінчив життя в Сибіру. 17 березня 1858 року, одразу ж після повернення поета із заслання, вони ще раз зустрілись. Княжна жахнулась від вигляду колись вродливого і дужого Тараса. Хоча Рєпніна прикладала всі зусилля, щоб Шевченко не помітив її враження, ця зустріч між ними була останньою.
Дитинство Рєпніної минуло при європейських дворах.
Але що робити, серцю не накажеш, і вона стає йому другом. Таким другом, якому він пише в листі.
Кохання ж Варвари Рєпніної, правнучки гетьмана К. Розумовського, мабуть, варто вважати нерозділеним. Якби Тарас любив, могло все скластися по-іншому. Проте ім’я цієї дівчини огорнуте легендами. Розповідається, наприклад, що проти шлюбу Варвари і Тараса виступила мати княжни, поглумилася над почуттями Шевченка, заявивши, що не буде голуба дворянська кров мішатися з чорною мужицькою. В іншій легенді йдеться про те, що, усвідомивши неможливість одруження, Варвара подарувала Тарасу Біблію і сказала: “Люди розлучають нас, але Бог повінчає як не на цьому, так на тому світі.” У зв’язку з такими словами і трактується думка, що ні Варвара, ні Тарас так і не одружилися з іншими. Варвара Рєпніна була єдиною, хто не побоявся листуватися з опальним поетом, підтримувати його навіть у засланні. Але коли при обшуці в Шевченка було виявлено її листи, то вірній дівчині було зауважено: “Княжну Рєпніну, яка виявляє до Шевченка співчуття, недостойне з огляду на його розбещеність і розпусність, попередити про недоречність такого її співчуття, так і про те, що взагалі бажано було б їй менше втручатися в справи Малоросії і що інакше вона сама буде винною в, можливо, неприємних для неї наслідках.” Як підкреслює О.Кониський, княжна мала зрозуміти, що така оцінка дружби її з Шевченком жорстоким Орловим могла закінчитися постриженням дівчини в черниці, що в той час неважко було зробити, тим більше, що й батько Варвари був в опалі, а близький родич-декабрист закінчив життя в Сибіру. 17 березня 1858 року, одразу ж після повернення поета із заслання, вони ще раз зустрілись. Княжна жахнулась від вигляду колись вродливого і дужого Тараса. Хоча Рєпніна прикладала всі зусилля, щоб Шевченко не помітив її враження, ця зустріч між ними була останньою.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар