Ганна Закревська

При зустрічі з нею він захоплювався. Давно, ще в перші часи знайомства нашого, він довго сидів коло неї на балу і все просив у неї на згадку хоч би одну блакитну квітку, якою була оздоблена її сукня. Молода жінка жартувала і жартома відмовляла. Тарас Григорович, проте, вхитрився і відірвав квітку. Років через два випадково побачив я в нього цей знак спогаду. Т.Г. зніяковів трохи. "Славна молодичка. - і така приємна, що здається і забудеш, а побачиш, то змов так тебе й тягне".
Закревська підходить до ф-но, а в цей час звучить мелодія вальсу (танцю 1 пара)
Танець. Шопен. Василь №7.
Шевченко не любив висловлюватись на інтимні теми. Якщо ви не помітити в ньому серйозного почуття, то не тому, що він у розквіті своєї молодості і таланту взагалі серйозно не кохав, а тому, що він впустив вас у свій внутрішній світ. Два роки зберігав Тарас блакитну квітку, яку зірвав з мого плаття. І знітився, коли ви побачили її. А зніяковілим, він, звичайно, применшив своє почуття, оберігаючи його від стороннього ока. Він любив мене.
Уперше він зустрів її в Яготині на балу.
Ягодин був центром Пирятинського повіту, а, мабуть, і центром усієї Полтавської губернії. У ньому жив вельможа, що був у немилості в царя, старий князь Репін, який витратив колись, під час його перебування віце-королем Саксонії, мільйон власних грошей для підтримки Олександрового "престижу" і не одержав із царської казни жодної копійки на покриття цього царського боргу.
Завдячуючи поетові Гребінці Шевченко потрапляє у вишукане папське товариство. Хоч виріс у кріпацтві, чудово і невимушено тримався серед нетзівних собі, ніколи не позгублювався, був надзвичайно тактовний.
Майже так само постійно, як тема "покритки" у його поезії і прозі зустрічається тема "княжни", дівчини, яка вийшла заміж за князя і була глибоко нещасною в заміжжі.
І не випадково. Бо тою княгинею з голубими квітами па грудях була Ганна Закревська.
Ведуча: Шевченко покохав одружену. Чи міг на щось сподіватись? Звичайно, ні. Це кохання стало великим стражданням і болем його життя.
Г.Закревська: (Лист) "Коли Тарас повернувся із заслання, альманах "Хата" надрукував вірш " "На Вкраїну". Це було послання до мене, хоч посвяти не було (була вона у великій захалявній книзі). Він не міг її написати, бо ми були ще живі і мусили зважати на правила світу."

	Якби зустрілися ми знову, Чи ти злякалася б, чи ні? Якеє тихеє ти слово Тоді б промовила мені? Ніякого. І не пізнала б. А може б, потім нагадала, Сказавши: „Снилося дурній…” „Якби зустрілися ми знову”