Агата Ускова

Узимку 1854-1855рр. Шевченкові знов блиснула зірка кохання й закотилася.

Йдеться про дружину коменданта Новопетровської фортеці, матір трьох дітей Агату Ускову. Поет захопився нею безтямно, відчайдушно. А скільки і яких високих мрій було виткано в душі! Агата Ускова довго здавалася йому вершиною досконалості.

Шевченко мав приємний голос, говорив гарно, плавно, особливо дуже добре читав уголос. Тарас був у них як у рідній сім’ї. Товариство відзначало, що в портреті Агати Шевченко благородно використав божественні рембрандтівські світлотіні, передав в очах ніжність і материнство і просто опоетизував. А розчарування? Так, воно було… А як він любив прості польові квіти!

А розчарування відбилося, зокрема, в прозових творах Шевченка. Агафія в „Матросе, или Прогулке с удовольствием и не без морали” і Агафія Ємельянівна в „Художнике” – це вона, Агата Ускова.

	«Моя епоха ще не скінчилася, якщо життя мені дозволить, я ще й ще не раз зможу покохати».